25 років нотаріальної практики у Львові — реєстр. № 3887

У лютому 2001 року я отримала Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України. Мені присвоїли реєстраційний № 3887 у Єдиному реєстрі нотаріусів України. Минуло 25 років. За цей час я порахувала — скільки всього змінилось, і скільки залишилось незмінним.

Лютий 2001 — початок

Тоді нотаріальна справа в Україні була інакшою. Реєстри велись частково паперово. Документи готували на друкарських машинках і вручну переписували у прошнуровані книги. Печатки ставили штемпельною фарбою, яку треба було ще висушити перед підшивкою.

У моєму кабінеті досі стоять три раритетні машинки — Mercedes, Optima — як нагадування про ту епоху. Вони не працюють, але зберігаються як частина історії професії.

Як змінилась професія

За 25 років нотаріат України пройшов шлях, який у розвинених країнах займав 50+ років:

• 2005-2010 рр. — створення Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно, ЄДР юридичних осіб, Єдиного реєстру нотаріальних дій. Нотаріус перестав бути «реєстратором» — став гарантом прозорості реєстрових операцій.
• 2015-2018 рр. — перехід на електронний документообіг з державними органами. Поява електронного цифрового підпису для нотаріусів.
• 2020 р. — COVID-19. Нотаріальні контори одними з перших відновили роботу під час локдауну, бо сімейні і господарські справи не могли чекати.
• 2022 р. — повномасштабна війна. Нотаріат продовжив працювати майже без перерви. Особливо затребуваними стали довіреності на виїзд дітей за кордон, згоди подружжя на продаж квартири з одного з подружжя під час евакуації, заповіти у ніч перед виїздом чи мобілізацією.
• 2023-2026 рр. — електронний підпис для клієнтів, дистанційні вчинення окремих нотаріальних дій (у передбачених законом випадках), інтеграція з Дією.

Я зустріла кожну з цих змін і переосмислила роботу, але серцевина професії не змінилась: нотаріус — це людина, яка дає клієнту впевненість у тому, що документ витримає випробування часом.

Життєві ситуації 25 років

За чверть століття практики — тисячі посвідчених угод. Серед них такі, які залишаються у памʼяті окремо:

• Перший договір купівлі-продажу квартири у 2001 — молода сімʼя, двокімнатна у центрі Львова. Через багато років їхні діти приходили за посвідченням своєї першої угоди.
• Сімʼї, яким я допомогла пройти через три покоління — оформляли шлюб своїм батькам, потім самі укладали шлюбний договір, і тепер приходять зі спадковими справами для своїх дітей.
• Заповіти у ніч перед виїздом до війська — 2022 рік. Хвилина часу, неможливість відкласти.
• Тисячі довіреностей — від простого передоручення до складних транскордонних з апостилями.

Я не записую імена для публічних історій — нотаріальна таємниця. Але кожен з тих днів я памʼятаю.

Принципи, які не змінились

Ці чотири правила я повторюю клієнтам і сама собі з 2001 року:

1. Спочатку зрозуміти, потім оформити. Клієнт приходить не за папером, а за рішенням життєвої ситуації. Паперова форма — потім.

2. Якщо клієнт не розуміє, що підписує — я не посвідчую. Моя відповідальність — переконатись, що людина усвідомлює наслідки.

3. Дотримання закону — без компромісів. Нотаріат — це не «як зручно клієнту», а «як правильно згідно закону». Іноді доводиться сказати «так робити не можна» — і це економить клієнту роки судових справ.

4. Конфіденційність — абсолют. Те, що я бачу в документах, залишається у стінах контори назавжди.

Що далі

Нотаріат продовжує змінюватись. Штучний інтелект, блокчейн-реєстри, дистанційне посвідчення — все це вже на горизонті. Але фундамент залишається той самий: людина, яка дивиться в очі іншій людині, читає документ, і ставить свій підпис як гарантію того, що все правильно.

Я збираюсь провести ще принаймні стільки ж років у цій професії — та поки здоровʼя дозволяє.

Якщо ви читаєте це — дякую, що ви серед тих людей, яких мені пощастило зустріти за ці 25 років.

---

Звʼязатись

Якщо у вас життєва ситуація, з якою ви хочете порадитись — зателефонуйте або напишіть. Розберемось разом, як і тисячам клієнтів до вас за останні 25 років.