Перейти до контенту

Договори

Договір довічного утримання у Львові — нотаріус

Нотаріальне посвідчення договорів довічного утримання (догляду) для фіз. та юр. осіб.

Необхідні документи

Для фізичних осіб

  • Паспорт (стандартні вимоги)
  • Реєстраційний номер облікової картки платника податків
  • Якщо у шлюбі — згода іншого з подружжя

Для юридичних осіб

  • Виписка з ЄДР
  • Статут
  • Протокол/рішення/наказ
  • Якщо діє представник — довіреність
  • Якщо потрібна згода вищого органу — протокол загальних зборів
  • Паспорт підписанта
  • Печатка юридичної особи

Договір довічного утримання (догляду) — особливий вид договору, за яким одна сторона (відчужувач) передає іншій стороні (набувачеві) у власність майно, а набувач зобовʼязується забезпечувати відчужувача доглядом до кінця його життя (ст. 744 Цивільного кодексу України).

Коли це доречно

Типова ситуація: літня людина має квартиру, але не має родичів для догляду. Їй потрібно, щоб хтось щодня приносив їжу, допомагав з ліками, супроводжував до лікаря. Натомість ця людина готова після смерті залишити квартиру тому, хто доглядає.

Договір довічного утримання розвʼязує дві проблеми одразу:

  • Відчужувач одразу отримує гарантований догляд, юридично оформлений
  • Набувач одразу стає власником з записом у ДРРП (з обмеженням на відчуження)

Ключова особливість — заборона відчуження

Після посвідчення договору набувач стає власником майна, але не може його продати, подарувати чи передати в заставу до смерті відчужувача (ст. 754 ЦК). Нотаріус одразу вносить цю заборону у Державний реєстр речових прав. Це захищає відчужувача: набувач не зможе «перевести» майно і відмовитися від догляду.

Зобовʼязання набувача

У договорі чітко прописують:

  • Види і обсяг догляду — проживання разом чи окремо, харчування, медичний догляд, прибирання, супровід до лікарень
  • Періодичність — щоденно, тижнево, за потреби
  • Грошовий еквівалент — орієнтовна вартість послуг на місяць
  • Особливі умови — житлова кімната, побутові витрати, оплата комунальних послуг

Чіткість формулювань вирішує, чи буде договір виконаний на практиці. Розмиті формулювання призводять до спорів.

Що робить нотаріус

  1. Розʼяснює сторонам правові наслідки — вони незворотні й серйозні
  2. Перевіряє документи на майно, відсутність обтяжень у ДРРП
  3. Перевіряє дієздатність відчужувача (особливо важливо для літніх осіб — щоб виключити пізніші спори про «людину обдурили»)
  4. Посвідчує договір, вносить заборону відчуження і реєструє перехід права власності
  5. Видає витяг з ДРРП новому власнику

Ризики і застереження

Для відчужувача

  • Якщо набувач перестане виконувати зобовʼязання — розірвання через суд (ст. 755 ЦК). Збирайте докази невиконання (свідки, листування).
  • Після смерті відчужувача договір припиняється — майно залишається у набувача остаточно.

Для набувача

  • Ви несете реальні витрати й зобовʼязання з догляду, часто роками
  • Майно — ваше, але обмежене у розпорядженні (до смерті відчужувача)
  • У разі розірвання договору витрати на утримання не компенсуються

Часті питання

Чим договір довічного утримання відрізняється від заповіту?
Заповіт переходить у дію тільки після смерті заповідача, і спадкоємці отримують майно через 6 місяців. Договір довічного утримання — майно переходить до набувача одразу після нотаріального посвідчення, але на нього накладається заборона відчуження до смерті відчужувача. Відчужувач одразу отримує догляд і може у суді розірвати договір, якщо набувач не виконує зобов'язання.
Що конкретно має містити зобов'язання набувача?
Перелік і періодичність догляду: проживання з відчужувачем або окремо, харчування, ліки, медичний догляд, прибирання, супровід до лікарні тощо. Можна вказати грошовий еквівалент послуг у місяць. Чіткість формулювань важлива — у разі спору саме цей перелік стане доказом виконання/невиконання договору.
Чи можна розірвати договір?
Так, через суд. Відчужувач може вимагати розірвання, якщо набувач не виконує обов'язки з догляду (ст. 755 ЦК). Набувач — якщо обставини, за яких він узяв на себе зобов'язання, істотно змінилися. У разі розірвання право власності повертається до відчужувача; витрати на утримання, які вже були понесені, повернення не підлягають.