Необхідні документи
Для фізичних осіб
- Паспорт (стандартні вимоги)
- Реєстраційний номер облікової картки платника податків заповідача
- Відомості про майно і спадкоємця — записуються зі слів заповідача
Важливо
- Право власності на майно, зазначене в заповіті, переходить до спадкоємця лише після смерті спадкодавця
- Якщо складено кілька заповітів на одне і те ж майно — дійсним вважається той, що посвідчено останнім
- В одному заповіті може бути зазначено кілька спадкоємців
Секретний заповіт
Секретний заповіт — це заповіт, який нотаріус посвідчує, не знаючи його змісту. Правова основа — ст. 1249 ЦК України: заповідач самостійно складає документ, підписує його і подає нотаріусу вже в заклеєному конверті.
Як відбувається оформлення. Заповідач особисто приходить до нотаріуса із заклеєним конвертом, на якому стоїть його підпис. Нотаріус ставить на конверті посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача вкладає його в другий конверт, який також опечатує. Саме така послідовність дій передбачена ст. 1249 ЦК України та деталізована Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (Наказ Мінʼюсту від 22.02.2012 №296/5).
Ключова відмінність від звичайного заповіту. При звичайному заповіті нотаріус читає текст, перевіряє формулювання і може вказати на юридичні помилки ще до підписання. При секретному — нотаріус цього не робить. Якщо у тексті є суперечності або нечітко визначений обʼєкт спадкування, це виявиться лише після смерті заповідача — і може призвести до ускладнень при тлумаченні заповіту судом (ст. 1256 ЦК України), а у випадках, коли порушення стосуються форми чи змісту, — і до визнання заповіту або окремих його розпоряджень недійсними (ст. 1257 ЦК України). Саме тому до складання тексту секретного заповіту варто підходити особливо ретельно — у разі неточностей виправити їх після смерті заповідача буде неможливо.
Коли обирають секретний заповіт. Цей формат підходить тим, хто хоче максимально захистити свою волю від розголошення — наприклад, у ситуаціях сімейного конфлікту, нерівних стосунків між потенційними спадкоємцями або побоювань щодо тиску з боку родичів. Зміст залишається невідомим навіть нотаріусу аж до смерті заповідача.
Оголошення після смерті. Після отримання інформації про відкриття спадщини нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту та повідомляє членів сімʼї та родичів спадкодавця (якщо відоме їхнє місце проживання) або публікує оголошення у засобах масової інформації. У призначений день, у присутності заінтересованих осіб та двох свідків, нотаріус розкриває конверт і оголошує текст заповіту. Про це складається протокол, який підписують нотаріус і свідки. Уся процедура врегульована ст. 1250 ЦК України.