Необхідні документи
Для фізичних осіб
- Паспорт (стандартні вимоги)
- Реєстраційний номер облікової картки платника податків
- Свідоцтво про шлюб
Нотаріально посвідчена згода одного з подружжя — обовʼязковий документ для більшості правочинів зі спільним майном. Її відсутність робить договір вразливим: другий з подружжя може оскаржити угоду у суді.
Правова основа
Стаття 65 Сімейного кодексу України: дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є обʼєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а також договорів щодо цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово і нотаріально посвідчена.
Типові ситуації, коли потрібна згода
- Продаж квартири або будинку, набутого у шлюбі
- Купівля нерухомості у шлюбі — банки і реєстратори часто вимагають згоду покупця
- Дарування нерухомості родичам або третім особам
- Передача майна в іпотеку (застава під кредит)
- Відчуження транспортного засобу (авто, мотоцикл, човен)
- Відчуження корпоративних прав (частка у ТОВ), якщо набуті у шлюбі
Що перевіряє нотаріус
- Паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків того, хто дає згоду
- Свідоцтво про шлюб — підтвердження подружнього статусу
- Дані про майно — адресу або реквізити, щоб згода була на конкретний обʼєкт
- Дієздатність особи, розуміння нею правових наслідків згоди
Що має містити згода
- Прізвище, імʼя, по батькові і паспортні дані того, хто дає згоду
- Прізвище, імʼя, по батькові другого з подружжя
- Конкретний правочин, на який дається згода (наприклад, «продаж квартири за адресою…»)
- Можливі умови (ціна, покупець) — або вказівка, що умови визначає другий з подружжя на свій розсуд
- Дата, підпис, нотаріальне посвідчення
Особливі випадки
Якщо шлюб розірваний
Якщо майно набуте у шлюбі, але шлюб уже припинено — воно все ще є спільним сумісним до моменту поділу. Потрібна згода колишнього другого з подружжя або судове рішення про поділ майна.
Якщо один з подружжя — іноземець
Згода посвідчується у того нотаріуса, до якого звернувся іноземець. Якщо вона посвідчується за кордоном — потрібна легалізація (апостиль або консульська легалізація).
Шлюбний договір
Якщо у подружжя є шлюбний договір (ст. 92 Сімейного кодексу), який чітко відніс майно до особистої власності — згода другого з подружжя не потрібна. Шлюбний договір надається нотаріусу як доказ.